Боротьба за місце на десктопі

Скрін з вінди

В часи самобутності моєї молодої користував десктопну машину під керуванням ОС Windows, що наклало відбиток байдужості до розміру робочої області екрану – купа кнопок і завитушок всюди. Це було кагбе пофік, монітор був скляний, і розширення збільшувалось обернено пропорційно розмитості картинки. Не те, що би аж був бардак, та відносно теперішнього не дуже чисто.

Пройшли часи, вакансію робочої машинки зайняв старенький бук з Ubuntu на борту. Гарний інструмент, та екран зовсім не гумовий, і більше ніж 1280х800 точок не хоче показувати ніяк. Співвідношення сторін матриці 16:10, по вертикалі завжди обмаль місця, багато часу проводжу, гортаючи браузер, тому факт відбивається на зручності. Подібну гризоту відчувають також власники нетбуків (бідолахи).

З іншого боку, розглядаючи скріншоти, дивувався, чому людям зручно працювати в мінімалістичних оточеннях типу fluxbox чи ratpoison, або, о жах, awesome. Тепер трохи починаю розуміти.

Першим кроком до психдиспансеру покращення умов роботи було збільшення розміру розгорнутого вікна, про це докладно пише в пості кількамісячної давності – про панельні вікна. Типу куль, вже місця побільшало, а заголовок вікна і так не потрібен, вікно не совається.

Тоді ж потрошки підпиляв веб-браузер Firefox. А саме: Всі кнопки і поля, якими користувався, поперетягав в рядок меню :-). Закладки відкриваю з однойменного пункту меню, і на відображення корисної інформації залишається більше місця. Ще не все! Десь вичитав про плагін до лисички – Hide Menubar. Призначення просте – приховувати панель з менюшкою, і показувати її після натиснення Alt.

firefox

Щодо цього плагіна є два застереження: перед тим, як виключити або видалити плагін, потрібно спочатку включити постійний показ панелі з меню (пкм на цій панелі, і поставити галочку), інакше буде тяжко повернути. Друге – це невеликий баг. Якщо викликати по Alt рядок з меню, в якому, як у мене, адресний рядок, то неможливо коректно вставити з буфера або набрати веб-адресу, але лиш в порожніх табах. Ну це таке, як для кого.

Якось ввечері тягав мишку по екрані, і подумав, от би можна було закривати середньою клавішею миші вікна з списку задач gnome-panel… А нема. Пустивши скупу сльозу, пішов жалітись гуглу. І недарма – старенький потішив, показавши цяцьку – DockBar. Аплет конкретно виводить значками згруповані вікна, якими можна маніпулювати мишею. Спочатку не дуже сподобалось, та автор створив також нову, більш досконалу версію аплета – DockBarX. Читати по тому ж лінку, згодом оцінив зручність.

Плавно гальмівні колодки було зірвано, і хтиві пальці занурили пошукові запити до гугла, – як же відключити взагалі декорації вікон? Варіант вбити декоратор metacity неактуальний, бо вже користуюсь compiz (просто як середовище робочого стола), крім того, compiz потрібен для коректної роботи аплета windowbuttons. Виявляється, в налаштуваннях цього композитного WM можна задати умови – які вікна декорувати. Все видно з скріншота – просто додати умову any для всіх вікон.

Декорації вікон compiz

Маленький ліричний відступ. Чомусь compiz сприймається як непотріб, який призначений щоб трясти гумовими вікнами і обертати куб. Натомість, це ж композитний менеджер вікон, він використовує апаратні можливості відеокарт (при наявності драйверів) щоби розвантажити CPU при виводі графіки, має купу опцій з гарячими клавішами, які полегшують роботу, і просто як демонстрацію можливостей, набори плагінів з ефектами і ще багато чим. Я куб не обертаю і вікна прямі, як і належиться. Кінець ліричного відступу.

Як одна з ідей була – користуватись віртуальними робочими столами. Багато хто так робить, мозок гризе думка – де ж profit? Це чотири маленьких квадратика на панелі, в яких ледве можна розібрати, що запущено, ще й треба додатково переключатись на них, аби глянути на якесь вікно. Ну і памятати, що де запущене. Незручно.

Тепер віконця без заголовків, совати їх класно, тримаючи Alt (дійсно зручно, не треба чіплятись за заголовок). Можна маніпулювати вікном по Alt+Fn, можна по Alt+Space і потім гарячу клавішу меню, можна мишею через windowbuttons, лишень не забути налаштувати.

gnome-keybinding-properties

Маразм продовжується – адже ще заважає рядок меню!!! Для кожного вікна однотипні рядки, які досить рідко використовуються, але все ж потрібні… В Mac є глобальне меню, люди ж юзають і нахвалюють. І для gnome-panel подібний аплет є. Так і називається gnome-globalmenu. Gnome2-globalmenu це просто стара версія. Для Ubuntu раджу використовувати репозиторій deb http://ppa.launchpad.net/sushkov/personal/ubuntu karmic main, так як офіційний репозиторій не підтримує Ubuntu 9.10 karmic koala, і там старі версії аплета (на сторінці google code для скачування доступний .tar.bz архів).

Додавши такий аплет на панель, маємо профіт. Жирним шрифтом видно назву запущеної програми, її рядок меню, доступний по F10+стрілки, а також перелік запущених вікон. Кайф. Був би. Якби не гриби. А гриби виросли на firefox і thunderbird, їхні менюшки не обробляються  аплетом. Це не страшно, бо там я в цей рядок понасував кнопок, тому їх і не треба забирати. Мало того, якщо покласти з офіційних репозиторіїв стару версію аплета, firefox вилітає з segmentation fault :-(. Ех… А панелька-то одна, а місця-то меншає… Нікуди діватись, треба кудись дівати ярлички програм. Як замінити… гм… xbindkeys? Тру, але в гномі є рідна утилітка gnome-keybinding-properties (System-Preferences-Keyboard Shortcuts). Понавішувати клавіш на команди (я вибрав Ctrl+` для консолі і Ctrl+Fx для програмок).

Ярлики на клавіатурі :)

Тю, а що я поназначав? Пам’ять дірява… Маркер в помощ.

Вже ліпше, але холєра ясна, аплет панелі меню має різну ширину в залежності від вікна… Список вікон а-ля таксбар ніяк не вписується. Ну і грець з ним, прийде на допомогу DockBarX, тим більше там є прикольні способи маніпуляції вікнами і tooltip-и з повними заголовками. Пайдьот. З ним навіть непотрібні три звичні кнопки windowbuttons, але вже хай будуть, звик.

Фінал

Так і живем. Цікаво досить, люди дивуються, коли бачать всю вищеописано порнографію: “ой, я на лінуксі би не зміг працювати”. Я теж так думав, а тепер важко звикнути до іншого оточення.