Знайомство з SSD

Вже віддавна запалився ідеєю встановити в свій робочий бук твердотільний вінчестер. Інформацію по ньому лише можна було прочитати з іноземних форумів і блогів (не рахуємо маркетологічних ганяків магазинів і виробників). Вважаю це цифровою революцією, яка прирівнюється до LCD-дисплеїв. Яка механіка, коли можна мікросхемок напаяти і там буде більше переваг.

От, думаю, куплю таку річ собі, і буду модним і класним зроблю хороший апгрейд. Ноутбучний віник вже потрошки здавав позиції, збільшуючи полегенько кількість reallocations… Він з початку благородного існування не відрізнявся продуктивністю.

Попитався в знайомих. Немає в постачальників таких дисків. Інтернет приніс щастя у вигляді можливості спробувати такий вид покупки. Поклікавши на гугл потрапив на ресурс deshevshe.net.ua, де підібрав девайсик Kingston SSDNow V Series 64Gb (SNV425-S2/64GB) ціною в 163 зелених папера. Критерієм вибору була низька ціна за 64 Гб. Зітхнувши при погляді на ціну Intel X25-M, натиснув на кнопку “Купити зараз і вже, за хвилину буде в компі з системою і майже задарма”. Потішився листами з обіцянками передзвонити, і отримав наступний:

“Здравствуйте, Юрій!

Ваш заказ №53354 от 27.04.10 16:52 подтвержден. К сожалению на данном этапе нет возможности вам его доставить, как только товар появится у нас на складе вам автоматически будет отосланно сообщение о появлении данной позиции и вы сможете связаться с нами повторно.…”

На сайті зеленими буквами писало, що товар є, і чекає мене з нетерпінням. Пізніше розмовляв з братом франківського представника “Дешевше”, він жалівся на непорядність магазину, і що цей представник розірвав з ними співпрацю за місяць до цього через багато кидалова і довгу доставку. Йой. Як мені стало добре. Зробив замовлення на rozetka.ua, там сабж коштував на бакс дорожче, але був в наявності, і одразу задзвонив люб’язний штріх, він перейшов на українську, переконавши платити готівкою, а не вебмані, бо в другому випадку доставка буде на пару днів пізніше.

Не є питань. Якби не гриби.

Контора співпрацює з службою доставки “Курьер”, склад якої в такій жопі, як Левинського, 3а. Якщо комусь потрібно буде туди рулити, – це треба до мебельної фабрики, потім направо, і наліво, потім в кінці дороги наліво в ворота, направо через будівельні блоки до 3-го по порядку довгого складу з номером 3а (там щось 7 будівель мають нумер будинку 3а). Там зустрінуть жваві працівники з пивом в руках, і скажуть, що машини з розетки не було, і буде вона, як виявилось в моєму випадку, ввечері, а насправді, через тиждень. Коли написав лист-обурення в розетку, передзвонили, і сказали, що після останнього візиту таки вінт приїхав і можна забирати. Їхав вже на таксі, пояснюючи дорогу, на місці віддав гроші, 40 гвн за доставку і отримав з кульочка запакований сабж і гарантійку.

Все виявилось в порядку. В мене був ВІН і обіцяв

макс. швидкість запису 110 мб/с;
макс. швидкість читання 200 мб/с;
гарантована кількість циклів перезапису на комірку 1 000 000 (один мільйон, це досить багато, причому, 30-гб девайс того ж виробника розрахований лише 500 000 циклів);
інтерфейс Serial ATA/300 – Serial ATA, форм-фактор 2.5″;

Ще зо два дні минули, доки виявився вільний час перенести на нього убунту. Єк то зробит, не дуже знав, тим більше що різний розмір накопичувачів, ну і таблиця розділів різна. В мануалах почитав, що треба вантажитись з linux лайв сіді, розбивати нову цяцьку, туда копіювати корінь і хоум, потім інсталити GRUB.

Де наша не пропадала. Всунув в сервак відяху, підключив монітор, мишу і клаву, старий і новий вінт, завантажився з Ubuntu 9.10 live cd. Побалдів, і завів інет з телефона. От і web. Підключив репозиторії, поклав ugly кодеки, вже можна слухати музику. Примонтував, розбив все, на чому і застопорився – chroot на новий корінь зробити нєа система то x86_64, а livecd i686. Відповідно sudo grub-install /dev/sdc –root-directory=/media/root не робиться.

Вбивши на цю затію 3 годинки, з’їв два морозива і здобув дзен. Тю. Скоротив /home (/dev/sdc2) до розміру, щоби всі разом розділи, були менші за розмір нового SSD. Потім

sudo dd if=/dev/sda of=/dev/sdc

, і за 45 хвилин мав точну копію з усіма потрохами. Десь між процесами заснув за столом, і наступні дії робив вже зранку.

Засунув в бук – працює. От і настав час робити доводку. По-перше, порозтягати розділи, щоб вони зайняли весь об’єм. По-друге, вирівняти їх не по циліндрах, а по блоках стирання, кратними 1мб. Це я робив на живих розділах, фішка в тому, що треба, починаючи з першого, порівняти по 1 Мб гарантовано, інакше не буде куди рівняти наступні.

Тут треба зауважити. що я більше мишевоз, ніж кнопкодав, і вищезгадані операції з розділами робив при допомозі гуя gparted. Адекватна утилітка, не підвела, супер. Звісно, пише, які консольні команди виконує при всіх операціях, тому для консолі теж варіант зробити так.

Некст, треба зменшити звертання до вінчестера на запис. Виніс дещо в рамдиск

tmpfs /tmp tmpfs rw,noatime,mode=0777 0 0
tmpfs /var/lock tmpfs rw,noatime,mode=0777 0 0
tmpfs /var/tmp tmpfs rw,noatime,mode=0777 0 0
#tmpfs /var/log tmpfs rw 0 0

Перенесення останнього чомусь вибивало помилку при завантаженні. Повідключав журналювання і інші плюшки

UUID=c8d24517-c0fd-4c68-ad5b-8a215d82855e /               ext4    data=writeback,noatime,nodiratime,nobh,barrier=0,user_xattr,errors=remount-ro 0       1
UUID=5d9c147a-b2cf-4be2-8944-a5a91f1fc608 /home           reiserfs noatime         0       1

Раджу почитати додатково, як це все правильно робиться. Ще зауваження – ext4 резервує біля 3% місця на якісь потреби, тому при можливості можна вибрати і іншу ФС, попроще. Думав, XFS зробити, якби не халепа з різними архітектурами і неможливістю поставити GRUB.

Деякі конкретні цифри, потестив

До:

[majesty][~]$ sudo hdparm -tT /dev/sda

/dev/sda:
Timing cached reads:   1532 MB in  2.00 seconds = 765.10 MB/sec
Timing buffered disk reads:  130 MB in  3.03 seconds =  42.84 MB/sec

Після:

[majesty][~]$ sudo hdparm -tT /dev/sda

/dev/sda:
Timing cached reads:   1644 MB in  2.00 seconds = 822.30 MB/sec
Timing buffered disk reads:  564 MB in  3.01 seconds = 187.57 MB/sec
[majesty][~]$

Причому (!) по ідеї, біос мого бучка (Dell inspiron 1501) не дозволяє явно включити AHCI, серед переваг якого, підтримка команди TRIM. Зустрічав твердження, що хитрий контролер вибирає режими якось автоматично, не дуже в це вірю, але результат майже рівний теоретичному, плюс (!) межа пропускної здатності інтерфейсу sata-1 150 мб. Значить, щось таки є.

Цікавіші тести:

11с – робота BIOS, ну це так…

Працює HDD:
37 с – від GRUB до вікна запиту пароля GDM;
22 с – від GDM до повної загрузки оточення десктопа;
12 с – холодний старт firefox 3.6.

Працює SSD:
12 с – від GRUB до вікна запиту пароля GDM;
8 с – від GDM до повної загрузки оточення десктопа;
5 с – холодний старт firefox 3.6.

Гм, клас! Решта, то вже суто процик і шина слабенькі, але які результати.

Що сказати… Покупкою задоволений, вона вартує своїх грошей. Більше 64 гб на робочому ноуті при наявності файл-сервера не потрібно. Більше 8 Гб на корінь для убунти теж зайві, перед цим було 14, що явно забагато. Зараз на кореневому розділі зайнято 5.4 Гб, включно з кешем apt. Ще треба буде своп-розділ знести геть. 2 Гб оперативної пам’яті вистачає для повсякденної роботи. Півдня роботи виявили збільшення юзабіліті, зменшення затримки, і відсутність глюків. Старий віничок займе почесне місце в сервері як малошумний економічний том для якоїсь специфічної інформації. Подумую над тим, щоб в сервак купити малий дешевий SSD для системи, щоб не гуділа 80-ка і мати спокій.

Зустрічаємо революцію.